22 жовтня на свято Осені до клубу «Любисток» приїхали академісти клубу «Сузір’я». Зарічани гостинного зустрічали свої колег по Академії пенсіонерів. До зали першою завітала пані Осінь, яка взялася розсипати жовті листочки з плетеного кошика. Ансамбль виконав авторську віншувальну пісню. З вітальним словом до академістів звернулася керівниця бібліотеки Світлана Линник. А затим до виступу запросили гостей.
Координаторка клубу «Сузір’я» Тетяна Сулейманова привітала учасників дійства та представила артистів. У виконанні Наталії Мельник, Ганни Соколенко, Анжели Ганущак прозвучали пісні «Люди-Титани», «Додому», «Жити в Україні», «Ой, як роки летять», «Вишивала мати синові сорочку», «Золотава осінь», «Смереки осені не знають», «Ішло дівча лучками», «Тихо над річкою», «Ой там, на горі», «Жоржина», «Співаю я тут в долині», «Не в тому суть», «Звістка миру».
Зарічани не лишилися у боргу. Валентина Філіченко виконала українську народну пісню «Я в чужині дивлюся на небо». Вірші читали Лідія Сіроткіна, Антоніна Герасимова, Любов Ліпченко, Валентина Шевченко, Ганна Сполович, Тетяна Сизоненко. А ще всім присутнім випала нагода відгадати осінні загадки, які підготувала Світлана Линник, а пані Осінь за правильну відгадку давала цукерку чи горішка.
Дружня зустріч двох клубів завершилася експромтом. Микола Бичек запропонував усім затанцювати під пісню «Розпрягайте, хлопці, коні». А артисти ансамблів двох клубів спільно заспівали пісню «Прожиті роки».
Ось так в нашій академії клуби їздять одне до одного в гості, урізноманітнюючи свої зустрічі. Адже до своїх артистів звикають, тож цікаво послухати як співають в інших клубах. Тим більше, що репертуар різний. Якщо зарічани співають в манері народного співу, то артистки з клубу «Сузір’я» виконують більше естрадних пісень або ж народні пісні в естрадній обробці.
А ще варто відзначити, який натюрморт зробили своїми руками до свята зарічани. Тут були і вирізані фігурки з фруктів, і екібани, і букети хризантем. Цими фруктовими прикрасами займалася пані Людмила Макаренко із сином. Вона ж зіграла роль Осені. Лідія Сіроткіна плела віночки, а Зінаїда Лазебна – зробила собі та пані Осені березові «коси». Ось такі вони, наші креативні зарічани! І що як немає світла чи води, головне – щоб в душі горів вогник радості. А такий вогник запалюється лише в добірному товаристві друзів. Після концерту академісти ще віншували чотирьох іменинників клубу, бажаючи їм міцного здоров’я та довгих років життя!