Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од бога
І голос той, і ті слова.
Ідуть меж люди!..

Так писав Тарас Шевченко під час його Аральської експедиції на острові Косарал.

Наших академістів українське слово теж важливе. Тож щороку у бібліотеках міста долучаються до написання Радіодиктанту національної єдності.

Цього року академісти клубів «Золота осінь», «Вікторія», «Серпанок» та «Сузір’я» писали в бібліотеках №5 та на Олександрійському бульварі Радіодиктант під назвою  "Лист, який не закінчується".

Як завжди трішки хвилювалися. Але цьогоріч, як нам видається, диктори на відмінно справилися зі своїм завданням, тож кожен міг і почути, і розібрати слово, і встигнути написати.

А загалом головне тут не правильність написання, а єдність! Єдність українців довкола теми збереження власної мови, яка ідентифікує нас як український народ. Адже навіть під час такої кривавої війни ворог не зупиняється і намагається зсередини розколоти на мовному ґрунті українців.

Фоторепортаж: "Радіодиктант національної єдності написали академісти"