З початком осені стартував 15 академічний сезон. Першими у вересні зустрічалися два клуба – «Водограй» та «Сузір’я». Зараз розкажемо вам про чудовий, сповнений тепла, ностальгійної нотки за мирним життям, романтики, радості від зустрічі, обіймів та прослуховування гарних пісень творчий захід в клубі «Водограй».
Традиційно його підготувала та провела координаторка клубу Лариса Ястребова. Свято мало назву «Квіти України» та присвячене красивим українським квітам, оспіваним в легендах, поезії, піснях. Академістки не лише підготували розповідь про квітку, а й намагалися якомога цікавіше презентувати свою квіточку- обраницю перед поважною публікою.
Отже, першою виступила Ольга Матвієнко, яка дуже залюблена в українські айстри. Ця звичайна для городів, дач, клумб, здавалося б проста квітка, має серйозний родовід та походить від простої однорічної китайської айстри. А вже районовані сорти, які ми так полюбляємо за їхню пишність та різнобарв’я, - це плід людських рук. Пані Ольга дуже любить айстри, а тому навіть зробила фото з дачі, де вона як та квіточка поміж тих айстрочок.
Бібліотекарі книгозбірні Ольга Білоброва та Олена Стельмах підтримали музичними композиціями виступи академістів. Тож після розповіді про айстри прозвучав романс «В саду осіннім айстри білі». Справді, вересень – це зоряний час зірчастої квіточки, яку дітки так радо дарують своїм вчителям на святі Першого дзвоника.
У виконанні Любов Фоменко ми почули розповідь про барвінок. Пані Люба, як вона сама сказала, увійшла в образ, тобто підібрала свій одяг так, щоб відповідати кольору її квіточки. Ми дізналися про символи та традиції, пов’язані з барвінком, який супроводжував українця від народження і до часу, коли вирушала душа в засвіти. На завершення розповіді ми послухали пісню «Ой плетися, барвіночку». Любов Іщенко підготувала розповідь про волошки. А ще ми послухали пісню «Пригадаю ті волошки, сині квіти».
Конвалія – ще одна чудова, духмяна та лікарська квітка. Про її властивості підготувала презентацію Ольга Канакіна. А доповнила її розповідь пісня «Не топчіть конвалій», - пісню молодості наших академістів. Важко уявити Україну без мальв, як і неможливо уявити пісенну спадщину наших пращурів, де б не оспівувалася ця красива і водночас невибаглива красуня в царстві квітів високого зросту. Ганна Добровольська взяла для себе презентацію про півонії. І не лише цікаво розповіла, а й заспівала нам пісню «Облітає півонія». Цей романс теж добре відомий нашим академістам.
Найбільш динамічною виявилася презентація ромашки. Любов Ляшенко розповіла про красу квіти, її лікарські властивості, а ще зазначила, що всім нам необхідно для здоров’я мінімум чотири рази на день обійматися. Тож сеанс обіймів тут же був розпочатий серед одноклубників і показав чудові результати – на обличчях у всіх сяяли посмішки!
Тетяна Пантелеєва розповіла нам про традиційну квітку наших полів, - соняшник. А ще зауважила, що саме цю квітку дуже любив малювати Вінсент Ван Гог. Затим в приміщенні залунала пісня «Соняхи» у виконанні Уляни Баранюк.
На пероні, на люднім пероні,
Де розлуки і зустрічі плачуть,
Хтось розсипав троянди червоні,
І, здається, ніхто їх не бачить...
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать:
"Ми не квіти, ми - кохання
А кохання не можна топтать"
Ця чарівна пісня на слова Олександра Богачука лунала безліч разів на українській естраді, хто її тільки не виконував! А про пізній сорт троянд нам розповіла Тетяна Строганова. До того ж вона ще й принесла ці квіти, які ростуть у неї біля будинку.
І, звичайно ж, ми не могли не згадати наші чорнобривці, квіти всіх сільських і міських клумб, городів, дач. В українців навіть красивих парубків називають чорнобривчиками! Розповідь про цю квітку ми почули від Лариси Ястребової.
Але сьогодні академісти не лише слухали пісні в записі, а й у живому виконанні. Їхня колега Ольга Томашевська виконала пісні «Квіти України», «Балада про мальви», «Ромашка чарівна», «Троянди на пероні». Ансамбль клубу «Ровесник» теж не лишився осторонь і подарував своїм колежанкам попурі із українських народних пісень про квіти.
Півонія і мальва, калина і верба
Казкова ружа красна, це ми, це ти, це я
Це квіти України, це символи добра
Це наші є основи, це рідна нам земля.
Так співається в пісні «Квіти України». І дійсно, квіти – це символ українців, адже ми дуже любимо прикрашати оселі, присадибні ділянки і навіть городи різними квітами. Це наш генетичний код. Тож не дивно, що для початку академічного року клуб «Водограй» вирішив приготувати саме таку квітучу розповідь. Було дуже цікаву слухати і дивитися, як нашим академістам такі зустрічі дарують радість та усмішки на обличчях.
Фотогалерея "Квітковий стар академічного року в клубі "Водограй"