1 жовтня, коли українці відзначають відразу кілька великих свят, академісти клубу «Пролісок» теж зібралися на свою творчу зустріч в світлиці бібліотеки №3 на масиві «Залізничне селище».
Бібліотекарі книгозбірні Ксенія Гнуда та Тетяна Кириленко організували для академістів годину українознавства. А наші пенсіонери теж не сиділи, склавши руки, а ретельно готувалися. У їхньому виконанні звучали вірші Миколи Вороного, Василя Стуса, а також патріотичні українські пісні з нагоди Дня козацтва, Дня захисника України, свята Покрови Божої Матері. Зокрема, наші академістки виконали пісні «Лебеді материнства», «Їдуть козаченьки», «Сини України», «Одна калина». Пісні звучали у виконанні Людмили Маринич, Марії Батенко, Олександри Дищевої, Ніни Дубової, Галини Мелашенко, Тетяни Копилєвої.
Академісти дуже люблять поезію. Тож бібліотекарі допомогли їм в підбірці тематичних віршів. Хоча деякі поетичні рядки пенсіонерки підшукали й самостійно. Як вони читали! З якою виразністю, інтонацією, ніби професійні артисти!
Так, вірші про свято Покрови презентували Надія Матика, Ольга Момотюк, Галина Мелашенко.
Світлана Бакал читала вірш Миколи Вороного «Коли ти любиш рідний край», який автор написав в далеких вже 1917-1918 роках, а наскільки він актуальний і донині! Неперевершену поезію Василя Стуса «Сто років як сконала Січ» подарувала колежанкам у своєму виконанні Тамара Махлай.
А оскільки в цей день в Україні ще й відзначається козацьке свято, то згадали академісти, які були традиційні козацькі страви. Серед багатьох блюд почесне місце займав куліш! Та що там балакати, треба й скуштувати! Курінний отаман війська залізничного Людмила Маринич приготувала смачний банячок запашного кулішу і ще й рецептом поділилася. Головна складова рецепту – готувати з любов’ю!
Тож таке цікаве свято точно створило гарний настрій для наших академістів і можна сказати, що День людей поважного віку, який також відзначається 1 жовтня, вони відсвяткували в дружній, веселій атмосфері. Дякуємо усім учасникам дійства за театралізовану програму, виступи та цікавинки. А нашим захисникам і захисницям дякуємо за те, що вже майже 5 років повномасштабного вторгнення люди поважного віку можуть збиратися в такій компанії та проводити свої культурні заходи. Майже в кожної академістки наразі хтось служить в Збройних Силах України, тож вони чудово знають ціну цієї війни. І вірять, що ворога буде здолано, а на нашій благословенній землі настане мир і радість!