19 жовтня в клубі «Криниця життя» відбувся творчий захід на тему: «Наша життєва нива». Режисером свята стала Ольга Ковальчук, академістка клубу, його незмінна учасниця в усіх постановках, міні-виставах, інсценівках. Ольга Максимівна вирішила, що варто пригадати, який життєвий шлях пройшли академісти: від повоєнного дитинства і до теперішніх воєнних буднів. Допомагали в реалізації задуму її колежанки по клубу. Координаторка Лариса Бондарчук підготувала відеопрезентацію з багатьох світлих, на яких зображено життя клубу упродовж 12 років. На жаль, через відсутність світла показати презентацію не вдалося, тож академісти домовилися подивитися її наступного тижня.
На зустріч прийшли не лише учасники клубу «Криниця життя». Запросили й гостей – своїх подруг і посестер по волонтерській роботі з клубів «Промінь надії» та «Вікторія». Адже з ними ось уже 1000 днів допомагають нашим військовим: шиють подушки, труси, збирають кошти, купують носки, устілки, термогрілки, лущать горіхи на енергетичні суміші для наших військових.
Ольга Максимівна звернулася до своїх колежанок з проханням згадати, яким було їхнє дитинство, юність, навчання в школах та вузах, перші робочі будні, створення сім’ї, а потім, коли вже діти й внуки повиростали, то попросила згадати як прийшли в Академію пенсіонерів. Адже вже 12 років вони разом, хоча за цей час клуб полишили 24 його учасники. Хтось за станом здоров’я, хтось переїхав, а хтось, на жаль, відійшов за межу.
Зустріч була і весела, і сумна водночас. Адже сьогодні українці підводять певні підсумки за 1000 днів великої війни. Тисячу днів болю, крові, сліз, втрат, але й надії, боротьби, стійкості, волонтерства, згуртованості. Вшанували пам'ять загиблих військових і цивільних. Адже учора російська ракета забрала життя мешканців гуртожитку в Глухові та жителів Одеси, які йшли у своїх справах по вулиці. Переддень тому московська орда забрала життя і покалічила жителів багатоповерхівки в Сумах…І так всі ці 1000 днів! Магазини, лікарні, школи, садочки, заправки, базари, житлові будинки – все це стало цілями для оскаженілого, безумного російського ворога.
Але ніяка психіка не витримає лише горювати і плакати. Мусимо тримати і своє психологічне здоров’я. Тому в творчому вечорі були й гуморески Миколи Миколаєнка, який попри свої 85 років, читає їх на пам'ять та знає безліч! І весела сценка про двох кумась у виконанні Ольги Тимошенко і Ольги Руденко. І запальний циганський танець у складі двох чарівних циганочок Ольги Руденко і Наталії Канішевської-Петришиної, а також бравого цигана у виконанні Галини Тищенко.
Читали й поезію. Галина Троць презентувала вірш «Що таке щастя», Ольга Тимошенко читала вірш «Не нарікайте на життя» та гумореску «Слава України», Галина Коряка декламувала вірш «Я – тил», Антоніна Ярошенко – вірш «Як хочеться жити».
У виконанні ансамблю клубу «Криниця життя», яким ось уже багато років керує Ольга Руденко, пролунали пісні «Прожиті роки», «Моя ти земле», «Червона рута», «Світить місяць, світить ясний», «Задивилися в Рось», «Тихо над річкою», «Червона калина» та гімн «Академії пенсіонерів».
Також були й презентації того, чим займаються на пенсії академісти. Хтось в’яже, хтось вишиває, хтось город полюбляє обробляти. Про свої таланти розповіли Таїса Ширяєва, Надія Радкевич та Ганна Коряка.
А координаторка клубу Лариса Бондарчук розповіла скільки всього зробили на волонтерській ниві академісти різних клубів з початку повномасштабного вторгнення. Та всім їм подякувала за таку величезну роботу упродовж цих 1000 днів.
Захід відбувся душевним, дружнім, щирим. І посумували, і поплакали, і посміхнулися. Все як в житті. Як на тій життєвій ниві, яку долає кожен українець, в які б часи і століття ми не жили. Але те, що ми до сих пір є як народ, як нація, як держава, свідчить про велику працьовитість, терплячість, героїзм українців. Тож з вірою в перемогу добра і мир в рідному краї завершили свій виступ академісти клубу «Криниця життя».