Традиційно в Академії пенсіонерів є заходи, які об’єднують учасників з різних клубів. Зазвичай, це концерти, фестивалі, конкурси. Але сьогодні, 10 листопада, наших академістів об’єднав захід дещо незвичний. Ми зібрали в затишній світлиці бібліотеки на масиві Незалежності тих академісток, які залюблені у вишивку. Адже 10 листопада відзначається Міжнародний день вишивальниць! Це свято почали відзначати нещодавно – з 2013 року. Дату обрано невипадково. Вона співпадає з Днем святої Параскеви Іконійської, великомучениці III сторіччя. Усі шанувальники вишивки вважають Параскеву П’ятницю покровителькою їхньої праці.
У наших клубах жінок, які шанують і люблять вишивку та присвятили цьому хобі багато років свого життя, чимало. Одна з них – Ніна Скоробагатько. Якось в клубі «Вікторія» пані Ніна та її колежанки виставляли свої вишиті картини, рушники, серветки, сорочки. І саме тоді виникла ідея розширити такий захід та запросити представників усіх клубів Академії пенсіонерів з їхніми роботами до участі та обговорення.
Задумали та запропонували бібліотекарям книгозбірні Світлані Хмельовій та Майї Боженко, які з радістю підтримали нашу ініціативу та допомогли з організацією виставки.
І ось сьогодні навіть сонечко виглянула із-за хмар, щоб поглянути на рукотворні шедеври академісток! У виставковій залі можна було побачити вишиті натюрморти, пейзажі, сорочки, весільні рушники, скатерки, хустки, подушечки, сумки і навіть вишиті віршовані рядки. Кожна учасниця з такою любов’ю та натхненням розповідала про свої вироби! А представлені вони були в різних техніках: вишивка хрестиком, бісером, стрічками, гладдю. Була навіть перевернута вишивка, триптих, монохромні вироби.
Всього на творчий вечір зібралися 23 вишивальниці. Кожна пані змогла представити свої роботи. Трішечки розповісти, коли почала вишивати, скільки має вже робіт, де їх виставляє, кому дарує. Багато цікавих історій ми сьогодні почули. Хтось почав вишивати у дитинстві: вчила мама, бабуся, сестри. Хтось прийшов до вишивки у доволі зрілому віці, бо мав багато вільного часу. Наприклад, комусь вишивка допомогла пережити недугу і стати на ноги. Когось відволікала у скрутні часи життя. Хтось загорівся цією справою, побачивши вишиті вироби у подруги чи родички. А ще хтось зайнявся цієї справою, вийшовши на пенсію. Скільки людей – стільки історій. І всі багатогранні, незвичні, цікаві.
А ще на нашу виставку принесли старовинні вишиті вироби. Так, Зоя Марчук принесла вишиті сорочки мами її свекрухи. А Надія Олійник одягла вишиту сорочку, в якій виходила заміж ще її прабабуся в 1904 році! Лідія Середа також одягла мамину сорочку! Але ту сорочку своїй мамі вишила мала Лідуся, ще коли мала всього 15 літ!
Окрасою нашого свята вишивки стали тематичні пісні у виконанні ансамблю «Золота осінь». Співачки подарували нам «Пробудилась нині вранці Україна в вишиванці», «Україно, моя вишиваночка», «Вишиванка».
Академістки з радістю фотографувалися біля своїх робіт, показували одна одній своїй витвори, перевіряли, чи не видно зі споду вузликів, адже ж це ознака майстерності! Згадували, як було непросто раніше знайти цікаві узори, нитки, тканину. Виручали тоді радянські жіночі журнали, які друкували ці вишивки. Нині теж є чимало сучасних журналів з узорами. Тож бібліотекарка Майя Боженко запропонувала академісткам приходити та брати ці журнали для ознайомлення. Також, як виявилося, у нас є не лише китайські заготовки для вишивки, а й українські.
Одна з академісток назвала вишивку епідемією. Настільки захоплює ця справа і вже не відпускає! Тож побажаємо усім нам, щоб на всій планеті Земля були лише такі епідемії! А ще наші любі вишивальниці не лишень творять голкою візерунки. Всі вони мають якісь ще таланти. Хтось в’яже, хтось шиє, хтось співає, хтось закоханий в кулінарію. Творча людина – багатогранна! Майя Боженко зазначила, що така виставка пройшла в бібліотеці вперше і прогнозує, що надалі це матиме продовження. А поки що запросила усіх взяти участь у виставці декоративно-прикладного мистецтва, яка відкриється ближче до різдвяних свят.
Фотогалерея "Академісти відзначили Міжнародний день вишивальниці"