Вшанування пам’яті Кобзаря відбувається традиційно  у так звані Шевченківські дні: покладання  квітів  до пам’ятника, вручення  Шевченківських премій, організація  мітингів. Проте переважна більшість людей мало що знає про нього як Поета, Мислителя, Художника і, зрештою, Людину. Які грані його особистості залишаються непізнаними? Чим Тарас Шевченко може бути цікавий сучасним українцям? Саме на ці питання  шукали відповіді академісти клубу «Серпанок» 12 березня 2013 року на черговому своєму засіданні.

Тарас Шевченко був поетом, живописцем і насамперед  живою людиною. Про маловідомі факти із життєвого шляху видатного поета та мислителя розповіла присутнім запрошена гостя Ольга Матвійчук, до її розповіді долучилися і академісти клубу. Найголовніше, що усвідомили для себе всі присутні, що «Шевченкова хата» ніколи не була скраю, для нього найважливішими були не слава та гроші, а Україна  -  саме в цьому найбільша заслуга всього його творчого життя.

Шевченко і Україна — це нерозривні поняття, тому після розповіді про Кобзаря, природнім було те, що засідання  клубу переросло,  за  українськими  традиціями, у   святкування Масляної.

Рум'яні млинці - головний атрибут свята - з давніх-давен символізують сонце. Завжди наші предки поклонялися сонцю, тому не святкувати Масляну і не куштувати млинців вважалося поганою прикметою. У народі вірили: людина, яка не повеселився на Масляну як слід, цілий рік буде нудьгувати й сумувати. Тому декілька тижнів тому було оголошено конкурс млинців, і багато академістів взяло  участь у ньому, дослухаючись до народного прислів’я: інших млинців скуштувати, та своїми пригостити.

Масляна – тиждень, який потрібно присвятити тісному  спілкуванню з близькими, рідними, друзями, якими стали один для одного наші академісти. Народу, як завжди,  зібралося багато, настрій був піднесений: пригощалися млинцями і гарячим чаєм, радості та веселощам не було меж  – настільки «не комом» виявився «перший млинець» у клубі «Серпанок».