8 березня клуб «Промінь надії» відзначив Міжнародний жіночий день. Пісня лилася рікою! І ансамбль клубу виступав, і дуетом, і тріо, і соло співали! Світлиця клубу просто по вінця була наповнена жіночими посмішками, гумором, веселощами. До того ж академісти святкували не самі. Запросили до себе депутата Білоцерківської міської ради від Таращанського округу, секретаря міськради Володимира Вовкотруба, з яким в академістів давно склалися товариські стосунки.
На початку заходу традиційно академісти вшанували пам'ять загиблих захисників України. Олена Гамбарова виконала пісню «Помолюся тихо».
А затим до клубу завітала Весна, яку віршом Лесі Українки «Люблю весну» зустрічала Олена Гамбарова. У відповідь пані Весна зачитала вірш «Моя улюблена святине!»
Ведучою заходу була Лариса Притула. Вона придумала колегам цікаві конкурси, загадки, а також пісенні попурі. Виконуючи по куплету з пісні академісти таким чином розповіли про долю української жінки. А в іншому випадку заспівали по куплету з пісень, де згадуються жіночі імена: Ксеня, Марічка, Ганця, Маруся, Галя і т.д. Згадували давні українські жіночі імена, пригадуючи як звали їхніх бабусь. Звичайно, у виконанні академістів пролунали чимало пісень про любов, жінок, вірність. Були й гуморески Павла Глазового, які майстерно виконали Наталія Бондаренко та Надія Буравченко.
Ну а зіркою свята став єдиний на увесь клуб легінь – Василь Циплухін. Від пісні до пісні він був зірочкою, виконуючи то одну роль, то іншу. Одним словом просто таки купався в жіночій увазі.
Активну участь в концерті взяли координаторка клубу і головний організатор всіх свят Ніна Старенькова, художній керівник Ганна Сполович, а також артистки Наталія Бондаренко, Людмила Смірнова, Олена Гамбарова, Галина Сахацька, Марія Герасименко, Надія Буравченко. У їхньому виконанні прозвучали пісні «Ой піду я до млина, до дірявого», «Гай зелененький», «Ой кум до куми залицявся», «Ти пив і я пила», «Сам п’ю, сам гуляю», «Іванку, Іванку, З того боку ярку», « Їхали козаченьки Степом-долиною», «Ішов козак потайком», «А мій милий варенчиків хоче», «Час рікою пливе», «Стоїть гора високая», «Ніч яка місячна».
Наспівалися академісти від душі. А по закінченню свята з вітальним словом до них звернувся Володимир Вовкотруб, секретар Білоцерківської міської ради, та Людмила Полях, директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка.
Можна ще довго ламати списи, чи радянське це свято, чи то просто радянська влада його використала у своїх цілях. На щастя, тієї влади вже немає. Але традиція вітати жіноцтво лишилася. І, погодьтеся, це приємна традиція. Адже в наш час потрібно мати бодай зрідка приємні емоції, бо ми не знаємо, коли скінчиться ця клята війна, але знаємо, що мусимо вистояти.
Ми, українські жінки, козацького роду! Ми – зможемо!