Паломницька подорож Володарщиною
12 липня українці вшановують святих апостолів Петра і Павла. За народними віруваннями, до обов'язків цих святих уходить слідкувати за своєчасним збором урожаю, тому кажуть: « Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло воли водить».
Здавна люди вірили, що Святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей, а апостолу Павлу належить один із найважливіших для християн творів — Книга дій апостольських.
Саме 12 липня 50 членів Академії пенсіонерів клубів «Водограй» Центральна бібліотека), «Чарівна мить» (бібліотека-філія № 10), «Золота осінь» (бібліотека філія № 8) відправилися у мандрівку до сусіднього району – на Володарську землю.
Першою була зупинка біля Храму Покрови Пресвятої Богородиці у селі Пархомівці, де екскурсовод цікаво розповіла про ініціаторів спорудження цієї церкви - митця Миколу Костянтиновича Реріха та його дружину Олену Іванівну. Як з’ясувалося, храм почали споруджувати ще в 1903 році на кошти мецената Віктора Голубєва – інженера за фахом. Цікавою виявилася подальша доля храму аж руйнування, та в ХХ ст. за відновлення культової споруди взялася Раїса Горбачова. Храм у Пархомівці вражає своєю архітектурою, адже він символізує церкву усіх народів світу: якщо дивитися на нього з різних боків, то можна побачити обриси і буддійського храму, і мусульманської мечеті, і католицького собору, і православної церкви.
Не менш цікавою була й екскурсія по території Троїцької церкви, що в селі Руде Село, яке знаходиться за 12 км від Володарки. Її будівництво здійснювалося на кошти місцевого пана Станіслава Залєського і завершилось у 1841 році. У розповіді отця Ігоря академістів вразило те, що Залєський, католик, вирішив збудувати саме православний храм. Споруда дійсно дещо відрізняється від традиційних православних храмів і чимось нагадує греко-католицькі церкви Галичини. На будівництво храму пана Станіслава, за переказами, надихнула ікона Божої Матері, яка допомогла йому вилікуватися від тяжкої хвороби у Польщі, а потім незрозумілим чином з’явилася у Рудому Селі, що належало Залєським. За наступні майже два століття відомі численні випадки зцілення людей завдяки властивостям Рудосільської ікони. У радянські часи її переховували по хатах. Були спроби вкрасти образ Божої Матері, але він завжди повертався у Руде Село.
Усі учасники паломницької подорожі приклалися до чудодійної ікони Божої Матері, довіривши їй найсокровенніші свої прохання, помолилися за рідних, попросили пробачення за гріхи.
Останньою зупинкою мандрівки стало відвідування колишнього помістя пана Залєського, де сьогодні, на жаль, залишилися тільки розвалини.
Поїздка видалася змістовною, інформаційно насиченою і головне – цікавою. Академісти отримали незабутні враження від такого духовного спілкування.