За дев’ятилітню історію активної діяльності Академії пенсіонерів цьогорічний початок нового сезону став особливим, позаяк не можна в умовах адаптивного карантину збирати великі зали (як ми це робили в попередні роки), а тому камерно, по-сімейному відкрили новий етап активного творчого життя людей поважного віку. Та ніхто не нарікав, не шкодував, а, навпаки, усі раділи зустрічі з давніми друзями, щиро вітали артистів на імпровізованій сцені – членів клубів «Криниця життя» та «Зарічанське джерело», учасників театрального гуртка, задіяних у виставі «Доля матері». Їм випала честь шість разів зіграти виставу і щоразу для нових глядачів із інших клубів Академії пенсіонерів.
У виставі – три дії, з яких і дізнаються глядачі про життєві проблеми жінки Галини, яка рік тому провела в останню путь свого єдиного коханого чоловіка Сергія: п’яний сусіда спричинив ДТП і отримав від суду лише 5 років покарання. Та Галина, попри всі життєві випробування, поставила на ноги дітей-підлітків, дочекалася внуків і зовсім зістарилася. Тому й почали діти торгуватися, кому ж матір до себе забрати, бо й хату її продали, й господарство вже розпродали. Немає куди повернутися матері Галині, яка змушена погодитися на будинок для престарілих…
Усі паузи, пов’язані зі зміною декорацій, були заповнені народними пісенними композиціями, їх виконав дует у складі Ольги Руденко та Антоніни Рибак. Лунали пісні про дітей, матерів, хату, з якою прощалася головна героїня, українське село тощо. Голосами цих двох панянок виспівувалася доля простої української жінки-матері.
Авторка, режисерка, постановниця, виконавиця головної ролі цієї вистави – Ольга Максимівна Ковальчук.
А ось один із відгуків на виставу, який написала координатор клубу «Пролісок» Галина Бакал:
Перед виставою авторка О.М. Ковальчук задалася питанням ... Звідки це все в нас у такому віці? Пишемо п'єси, малюємо, складаємо вірші, ставимо вистави. Я думаю, що це все було в нас закладено з дитинства.
Але за браком часу нашим батькам не було коли цим займатися, хоча, не хочу Бога гнівити, багато хто з нас ходив до музичної школи, в драматичні, танцювальні гуртки, але потім закрутило життя - сім'я, робота, діти. І ось тепер, коли діти виросли, живуть своїм життям, ми стали набагато вільнішими, і той талант, який був в нас довгий час під замком, вирвався на волю. І це чудово! Здорово, що є такий Благодійний фонд Костянтина Єфименка, який зібрав нас, людей «золотого віку», під своє крило!»
Фотоальбом. Новий сезон відкрили новою виставою.