У вступній статті до збірки Анатолія Кульчицького «Як вересень, уже я золотий» Борис Олійник писав про автора так: «Щасливе поєднання таланту поетичного й музичного уберегли Анатолія Івановича від збочення на манівці ширвжитковості, заробітчанства та модної нині попси, коли набір випадкових, ні в тин, ні в ворота, загнаних «у стовпчик» слів», вважаються ледве чи не нормою. Окрім усіх інших чеснот, для мене особливо дорогі в цій людині нездоланний оптимізм, тверда віра у грядуще України, суто людська подільчивість і водночас крицева принциповість…»
У березні академісти клубів «Криниця життя» (вул. Шевченка, 120) та «Промінь надії» (Таращанський масив) провели цікаві зустрічі із відповідальним секретарем Київського обласного творчого об’єднання «Культура», очільником міського відділення Українського фонду культури, заслуженим працівником культури України, членом президії Українського фонду культури, лауреатом літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького, членом золотого фонду Білої Церкви, автором більше 400 пісень, створених переважно на власні вірші, - Анатолієм Івановичем Кульчицьким.
Свій виступ Анатолій Іванович розпочав із представлення циклу власних пісень на вірші Бориса Олійника під назвою «Дивніше з див». Автор зізнається, що у житті йому випало щастя чути, як співають філіппінці, тайці, італійці, але такої красивої і мелодійної, як українська пісня, – годі й шукати. «Не знайти дивніше з див, як Україна і Дніпро», - підсумував свій виступ, презентуючи патріотичний цикл пісень, білоцерківський маестро.
Чимало прекрасних вокальних композицій, присвячених рідному місту та Білоцерківщині, подарував академістам поважний гість. Було цікаво дізнатися, що саме його пісня «Квітни віки, Біла Церкво» є музичною заставкою, якою починаються усі концерти та урочисті зустрічі в Будинку органної та камерної музики. Анатолій Іванович поділився сокровенним: ось уже 50 років, як він живе, працює, любить і творить у цьому місті. Тому й назвав одну зі своїх пісень на слова Андрія Гудими «Освідчення». Справді, такі теплі та щирі слова про свій рідний край може сказати лише людина з великим серцем, та особливим даром від Бога – висловлювати свої почуття у її величності Пісні.
У подарунок звучала пісня, яка з’явилася в творчому доробку Анатолія Кульчицького найпершою, одразу після приїзду до Білої Церкви, - «Я її знайду». Ці слова, як виявилося потім, стали пророчими: Анатолій Іванович, викладаючи в інституті, керуючи хором, не забарився знайти собі кохану половинку, з якою пліч-о-пліч іде усе життя.
З особливим душевним трепетом виконував Анатолій Іванович пісні із вокального циклу на вірші Сергія Єсеніна. «Це дуже співуча поезія», - поділився з присутніми пан Кульчицький і зазначив, що писав музику тільки на ті вірші російського поета, які ще на той час не стали піснями. Цикл називається «Я хмельной Есенинской строкою», а його власну пісню з однойменною назвою і досі виконує Рязанський хор.
Прямо «на льоту» підхоплювали члени клубів «Криниця життя» і «Промінь надії» (а це переважно жінки) пісні про представниць прекрасної половини – «Білоцерківчаночка» та «Дамський вальс». Уміє Анатолій Іванович переключатися від гумору до лірики, від пісні до поезії.
Пісня лилася за піснею, вірш звучав за віршем - і академісти навіть незчулися, як пролетіло дві години спілкування з паном Анатолієм. Насамкінець академісти отримали запрошення на ювілейний творчий вечір відомого білоцерківця, який відбудеться у травні цього року. Тож нової творчої зустрічі з такою щирою, відкритою, доброю людиною, як Анатолій Кульчицький, усі чекатимуть з нетерпінням!
