6 червня клуб «Криниця життя» під керівництвом координатора Лариси Михайлівни Бондарчук провів просто неймовірно душевний захід, приурочений Дню матері, Дню сім’ї та Дню захисту дітей.
Чому з таким запізненням, запитаєте ви? А все дуже просто. Окрім того, що академісти невтомно шиють для військових спідню білизну та подушечки і при цьому знаходять час для репетицій, вони у травні пережили приємну подію. За сприяння депутата Білоцерківської міської ради від партії «Європейська Солідарність» Юлії Місеври біля їхнього ґанку відремонтували вхідну групу, яка вже була в геть аварійному стані. Тож, як розумієте, концерт провести під час ремонту було важко. Утім це лише допомогло краще підготуватися.
У клубі «Криниця життя» що не захід, то з «родзинкою». Традиційно кожен такий творчий вечір академісти розпочинають з хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті загиблих захисників України та з виконання Гімну України. Затим у виконанні ансамблю, соло та дуетів пролунали пісні «Ой, роде наш красний», «За столом збирається родина», «Мамина вишня», «Квітуча Україна», «Кленова балада», «Мої батьки», «Виростиш ти, сину», «Свекрушенько, моя ненько», «Ви наша молитва, мамо», «Мамина коса», «Спасибі вам, мамо», «Засіяла мати жито».
Окрім нових пісень, на глядачів чекала прем’єра вистави за мотивами поеми Т.Г. Шевченка «Наймичка». Як відомо, твір написаний про трагічну материнську долю, яка народила позашлюбну дитину і змушена була її залишити на порозі хати бездітних людей, а згодом прилаштуватися наймичкою до цієї родини, аби мати змогу ростити своє дитя, бути завжди поруч. І лише перед смертю мати призналася сину, що вона не наймичка…
Члени клубу «Криниця життя» зіграли виставу, як завжди, на високій драматичній ноті. Настільки уміло, проживаючи на сцені свою роль, грали артисти-аматори, що у багатьох глядачів на очі виступали сльози. А якщо врахувати той факт, що всім їм за 60 років, залишається лише вклонитися їхній наполегливості, старанності та завзяттю і сказати: «Браво!». Академісти гучними оплесками дякували за таку емоційну прем’єру.
Передати словами враження тяжко, тому дивіться фото і відео на нашій сторінці. Ми лише зазначимо, що у виставі взяли участь: Наталія Петришина-Канішевська (у ролях молодої наймички, а потім у ролі дорослого сина Марка), Ольга Ковальчук (у ролі наймички, що вже постаріла), Галина Тищенко (у ролі Трохима, прийомного батька), Ніна Лавренюк (у ролі Насті, прийомної матері), Ольга Ковальчук (у ролі невістки наймички Катерини), Олександра Крикун та Ольга Тимошенко (у ролях сватів), Ніна Павловська (читає текст вистави). Режисер-постановник вистави – Ольга Тимошенко, музичний супровід - Ольга Руденко.
Привітали учасників заходу Юлія Місевра, депутат Білоцерківської міської ради, та Людмила Полях, директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка, побажавши академісткам міцного здоров’я, скорішої перемоги, миру, достатку та злагоди в їхніх родинах. Дивлячись на цих працьовитих сивочолих жінок з натрудженими руками, з величезним добрим серцем, розумієш, що в нашого народу немає інакшого шляху, як перемогти ворога. І ця проклята війна, яка забрала вже тисячі життів українців, лише згуртує нас в єдину та незламну націю. І ми будемо співати, попри біль, втому, відчай, страх і злість. Бо українська пісня – наш еліксир безсмертя!
Пишаємося вами, академісти! Щиро дякуємо Ларисі Михайлівні Бондарчук за вміння організувати людей золотого віку в таку дружну сім’ю!