Євгеній Дорош,
куратор клубу «Сузір’я»
«Без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна і правдива, мов Господа слово» (Тарас Шевченко).
У кожної поезії свій настрій. Буває тужлива, наповнена таємним смутком та печаллю, буває любовна, де з кожного рядка струменить захоплення та закоханість. Існує й та, в якій вирує дух непокори та бунтарства: кожне слово ніби вирізьблене в граніті й летять палаючі іскри на стиках рим…
Та буває й така, що не хизується вибагливістю стилю, вишуканістю обраних тем чи алегорій. Вона проста й зрозуміла і, читаючи її, складається враження, що знаєш автора тисячу років, навіть якщо вперше взяв збірку його віршів до рук. Саме такою є творчість білоцерківської поетеси Віри Гутник.
Чергове засідання клубу «Сузір’я» Академії пенсіонерів співпало в часі з виходом другої збірки поезій Віри Дмитрівни, що має назву «Через осінь – до весни». Тож звучали на заході рядки її творів. Розпочато було з однойменного віршу, що подарував назву всій збірці :
Гріє душу багрянець осінній,
Я ж чекаю шпаків голосних.
Хоч торкається літ моїх іній –
Через осінь іду до весни.
Учні 10-Б, 6-Б та 6-Г класів Денис Шевчук, Варвара Фурсенко, Єлизавета Єрункова, Наталія Дудка в народних українських вишиванках, які так пасували до загального настрою зустрічі, дарували академістам розсипи думок поетеси. І перекочувалися аудиторією то стурбованість про літа :
Не знаю, як набігли ці роки,
Не відаю, як стало їх чимало…
Я іншим віддавала все, що мала, –
Слова й діла, і мрії, і думки,
то нестримна радість від сімейних справ:
Ти – моя струна, моє вітрило,
Радості моєї запорука.
Родовідне дерево явило
Ніжну бруньку на ім'я – онука.
А далі – несподіванка: юна дівчинка з двома кісками Анна Шубіна – це вона, Віра Дмитрівна, в дитинстві і щойно написала свої перші віршовані рядки про ракету. І настільки щирим був образ і перевтілення, що, не повертаючись до аудиторії, можна було стверджувати: у кожного академіста на обличчі грала зворушлива посмішка!
На завершення учениця 10-Г класу Олена Останіна акапельно виконала декілька пісень. Кришталевий голос, пісня про коровай та рушник заслужено отримали тривалі овації.
І захоплено аплодуючи, мимоволі ловиш себе на думці – от вона, одна з багатьох граней програми «Єдність поколінь» - у дії. Не слова на папері, не просто гасла – а чудові зустрічі, на яких прагнення юних талантів донести емоції до слухачів зустрічається зі щирим бажанням людей поважного віку очікувати таких заходів ще не один раз.
