Людмила Плохотнюк, координатор клубу «Серпанок»
Чарівна осінь золота давно вступила у свої права.
І хоч прохолода повіває, нас вона вже не лякає,
Бо ми, пенсіонери, у подорож поспішаємо,
Історію рідного краю краще пізнаємо!
У прохолодний осінній день члени клубу «Серпанок» Академії пенсіонерів вирушили в подорож до першої столиці Київської Русі – міста Вишгорода, який у ті давні часи називався Бусиград. Це місто знаходиться на перехресті водяних шляхів – тут Десна впадає у Дніпро, а з іншого боку – хлюпоче Київське море.
По суті, Вишгород був резиденцією князів Х-ХІ століть. Тут жила княгиня Ольга, тут її було й поховано. Пізніше її внук, князь Володимир, перепоховав бабцю в Києві, у Десятинній церкві. У Вишгороді доживав свої останні роки князь Ярослав Мудрий. Хрещення Київської Русі теж відбувалося тут.
Ми відвідали історично-археологічний музей, у якому знаходиться багато археологічних та етнографічних матеріалів різних епох, керамічні вироби та витвори народного мистецтва. Особливу увагу привернули унікальні історичні рушники й вишиванки ХІХ ст. На рукавах однієї з вишиванок червоними нитками великими літерами вишито: Варвара Бонда – селянка Вишгорода.
На цій же території поряд із музеєм знаходиться і гончарний центр часів Київської Русі. Під час розкопок у 2004 році тут було знайдено гончарну піч ХІ ст. Цілий рік її розкопували, ще рік реставрували. І вона знову, як і тисячу років тому, обпалює глиняний посуд. Гончарі виробляють різні глечики, сувенірні вироби й дуже цікаві жіночі фігурки, зроблені за макетами, які були популярними за часів трипільської культури. Благо, глини тут вистачає. Є багато зеленої та синьої глини, яку зараз використовують із лікувальною метою.
У Вишгороді у XVII ст. існував козацький монастир, який у 1775 році був спалений за наказом Катерини ІІ. На його місці побудували фаянсову фабрику, яка проіснувала до початку ХХ ст. У 20-х роках ХХ ст. фабрику зруйнували й почали будувати тут дачі для вищого партійного керівництва.
Недалеко від музею, на найвищому пагорбі, стоїть відновлений храм святих Бориса і Гліба. Вперше його побудували сини Ярослава Мудрого в ХІ столітті. Він був дуже великий (42 на 402 м) і будували його 36 років. Удруге храм відбудували у 60-х роках ХІХ ст., а відреставрували у 90-х роках ХХ ст. Поряд із храмом знаходяться музеєфіковані рештки давньоруського храму.
Ми багато відвідали храмів Київщини, але, увійшовши в цей, від незвичайного розпису стін і стелі, від сяйва ікон на нас дійсно повіяло давньою історією і легендами з Біблії.
У цьому храмі знаходиться копія відомої ікони Вишгородської (Володимирської) Божої матері, створеної на початку ХХ ст. в Афоні. Кожен пенсіонер знайшов в храмі свою ікону, до якої молився, але, думаю, що всі просили здоров’я для себе та миру для України, адже це зараз найголовніше.
Фотоальбом. Дорога знову покликала "Серпанок"