Серед розмаїття міських заходів, присвячених Дню міста, чомусь покладання квітів до пам’ятника Ярославу Мудрому – засновникові древнього Гюргева – з кожним роком приваблює все менше й менше білоцерківців. Тому члени всіх 16 клубів Академії пенсіонерів зібралися зранку 14 вересня саме на Замковій горі – і біля пам’ятника видатному київському князю, і біля стін відбудованої білої церкви ХІ-ХІІІ ст., яка, за легендою, і дала нову назву граду багато років тому.
Звичайно, після покладання квітів планували саме на території дитинця просто неба провести традиційний святковий концерт за участі творчих колективів Академії пенсіонерів. Але погода… Вона засмутила і учасників концерту, і глядачів: почав накрапати дощ, здійнявся поривчастий вітер, десь зникло сонце. І пригадалося з історії міста наступне: коли людям був потрібен порятунок, то ховалися в церкві на Замковій горі. І вона завжди рятувала… Тож, недовго розмірковуючи, гуртом прийняли рішення провести запланований концерт саме у стінах новозбудованого храму. Бо ж немає нічого ціннішого за життя і здоров’я людей, а представників золотого віку й поготів. Швидко прибрали зі сценарію розважальні й танцювальні номери – і почали.
Відкрив захід вокальний ансамбль «Спадщина» (худ. кер. Ніна Левченко) клубу «Чарівна мить» пісенними композиціями про Білу Церкву, серед яких і пісня «Освідчення» на слова Анатолія Кульчицького.
Естафету виступів продовжив клуб «Криниця життя», виконавши молитву «Отче наш» і подарувавши присутнім відому пісню «Де Рось і Росава». І хоч домовилися попередньо, що гучних оплесків не буде, проте глядачі, вражені виконанням, «порушували» обіцянки і щиро підтримували академістів.
Свої авторські вірші про рідне місто прочитали Анатолій Медвідь (клуб «Зарічани») та Іван Кириченко (клуб «Водограй»).
Згодом до виступу запросили клуб «Сузір’я», який представляв на святі вокальний ансамбль «Чорнобривці». Під натхненним керівництвом хормейстера Віктора Лисиці творчий колектив виконав дві пісні: «Балада про матір» на слова Бориса Олійника та «Україно, молюся за тебе». Дехто серед глядачів потайки витирав скупу сльозинку, а дехто підносив очі до Оранти церковної, вкотре просячи щиро порятунку й миру для України, а отже й для Білої Церкви.
«Чорнобривців» змінив вокальний ансамбль клубу «Гармонія», подарувавши землякам пісню про те, як же швидко линуть роки, а куди летять – ніхто не скаже… Ось її приспів: «А журавлі летять, за ними лебеді. Ой як роки летять, де вони, де вони?». Летять роки і для Білої Церкви: місто через 13 років відзначатиме тисячолітній ювілей!
Суголосною з попередньою була й народна пісня у виконанні клубу «Промінь надії» - «Стоїть гора високая».
Вокальний ансамбль «Лада» заспівав «Привітальну» і «Зайшов місяць за ту гору».
А заключним акордом став виступ вокального ансамблю «Золота осінь» однойменного клубу, який підбадьорив присутніх, привітав із Днем міста.
Вийшовши з храму, ще довгенько виспівували гумористичні пісні майже всі клуби, даруючи одне одному і гостям, що завітали на Замкову гору, гарний святковий настрій!
Фотоальбом. Білій Церкві - 987!