Людмила Полях

Принаймні так можна назвати захід, який відбувся у великому залі Київського академічного обласного музичного-драматичного театру ім. Панаса  Саксаганського. Саме  25 травня академісти змогли представити глядачам виставу «Доля матері», яку так довго готували й уже «відкатали» як на клубних зустрічах, так і для зйомок передачі на ТРК «Крокус».

Травень для показу вистави обрано не випадково. Адже саме в цьому місяці відзначається День матері. Також 24 травня  відзначали День слов'янської писемності та культури. А відтак, окрім вистави, глядачів порадувала ще й виступом Таскіра Максюта, яка заспівала пісню про маму та родину на рідних для неї татарській та казахській мовах, а затим і на українській, яку добре вивчила, вийшовши заміж за українця.

Виставу "Доля матері" підготували члени клубів «Криниця життя» (куратор – Лариса Михайлівна Бондарчук) та «Зарічанське джерело» (куратор – Лариса Хоменко). Автором сценарію та виконавицею головою ролі стала Ольга Ковальчук.  Вистава присвячена такій до болю знайомій темі, яка, на жаль, часто зустрічається в нашому суспільстві: байдужості дітей до своїх стареньких батьків.

Ніна Редькіна, Олександр Соломко, Лариса Хоменко, Ольга Тимошенко, Антоніна Ярошенко, Ольга Руденко та Антоніна Рибак майстерно та дуже чуттєво зіграли цю виставу.

До речі, у глядацькому залі були не лише представники клубів "Криниця життя", "Зарічанське джерело", "Чарівна мить", "Золота осінь", "Гармонія", "Вікторія", "Промінь надії", "Любисток" Академії пенсіонерів, а й учні 7-Б класу БСШ І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням  слов'янських   мов м. Білої Церкви. Вони завітали на виставку в рамках проєкту «Єдність поколінь», який спільно реалізовує Благодійний фонд Костянтина Єфименка (виконавчий директор - Олена Ткач) та Управління освіти і науки БМР (начальник – Юрій Петрик).

Таку виставу відвідати школярам дуже корисно, адже зараз їх мами – молоді та сповнені сил жінки. Але настане час, коли вони постаріють. І їхня доля буде залежати від вибору їхніх дітей: дбати про рідних батьків до останньої подиху чи здати в будинок для престарілих. Тому так важливо в юному віці побачити той біль, який зазнає старенька мати від того, що її полишили рідні діти,  і зробити висновки.

Вистава про те, як жінка, поховавши чоловіка, самостійно виховала та дала освіту доньці та сину. Дорослі діти вирішують з часом забрати у місто свою стару неньку. Хату в селі продають. Спершу мати живе у доньки, але та знаходить собі нового чоловіка і переселяє матір пожити до брата. Мати, переїхавши до сина, виховує онуку, що втратила мову після нещасного випадку. Невістка умовила чоловіка віддати свекруху у будинок для пристарілих. Онука, яка побачила, що бабця пішла з дому, не дочекавшись, коли її вивезе син, з переляком побігла до батьків...і заговорила! Невістка, вражена такими змінами у здоров'ї дитини, наказує чоловікові повернути матір додому.

У залі не залишилося жодної байдужої людини, а у більшості на очі наверталися сльози. І це грали не професійні актори, а люди поважного віку, які самі стали ініціаторами того, щоб в рамках Академії пенсіонерів поставити свою першу виставу.

Щира подяка директору – художньому керівнику Київського академічного обласного музичного-драматичного театру ім. П. Саксаганського Ігорю Подолянцю, який згодився на такий експеримент і дозволив презентувати свої творчі напрацювання на професійній сцені людям поважного віку Білої Церкви.

Отже, з почином, академісти! Після значних успіхів у розвитку клубних ансамблів, танцювальних колективів та численних загальноакадемічних концертів настав час розвивати свої можливості й у театральній царині!  З нетерпінням чекаємо на нові вистави!

Фотоальбом. "Академія пенсіонерів вийшла на велику сцену!"